Роль методичної служби в підвищенні професійної компетентності вчителя.
Роль методичної служби в підвищенні професійної компетентності вчителя.
«Бути річкою, у якій зливаються гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень – одна з вічних гілок педагогічної майстерності. Якщо вона відмирає, всихає – всі книжні знання педагогіки перетворюються в прах»(В. Сухомлинський).Як відомо, В. Сухомлинський значну увагу приділяв професіоналізму вчителя. Одним із перших він увів у науковий обіг поняття професійної культури й педагогічної майстерності. Що ж до педагогічної культури, то в основу її великий педагог покладав насамперед «глибоке знання вчителем свого предмета, багатство методів вивчення особистості учня, педагогічна етика, педагогічна творчість, науково-дослідна робота вчителя, єдність науки й майстерності». Якщо проаналізувати ідеї видатного вченого про педагогічну культуру й майстерність педагога, то можна стверджувати, що саме вони покладені в основу сучасної теорії професійної компетентності вчителя.Завдання сучасної школи – це виховання компетентнісної особистості, яка володіє не лише знаннями, професіоналізмом, високими моральними рисами, але й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи знання й беручи на себе відповідальність за певну діяльність. Зважаючи на актуальність цього питання, наш заклад працює над реалізацією науково-методичної проблеми ”Створення освітнього середовища для розвитку компетентнісної особистості”. Виховати таку осбистість може лише педагог з високим рівнем компетентності, ерудований, здатний до безперервної освіти, якому притаманні творчі, дослідницькі здібності, високі духовно-моральні риси. «Вогнище запалюється вогнищем, а особистість – особистістю» (Л. Квадріус).
Слід зазначити, що висвітлення проблеми становлення професійної компетентності педагогів простежується у дослідженнях багатьох науковців, зокрема А. Амонашвілі, О. Шияна, М. Коломійця, І. Ареф’єва, Ю. Бабанського, С. Батищева, В. Бондаря, В. Лозової та інших. Не існує одностайної думки в науковому світі стосовно трактування поняття професійної компетентності вчителя. Порівнюючи визначення багатьох дослідників, у тому числі загаданого вище В. Сухомлинського, ми схиляємося до того, що професійна компетентність – це риса особистості, яка дає змогу фахівцеві максимально ефективно здійснювати свою діяльність, а також сприяє його саморозвитку та самовдосконаленню. Розгляньмо модель сучасного професійно-компетентного вчителя. Слушним буде зауважити, що насправді перелік компетентностей у цій моделі може бути різним. Безперечно, усі вони дуже важливі й необхідні для кожного педагога, однак ми хочемо акцентувати увагу саме наздоров’язберігаючій компетентності, яка полягає у відповідальному ставленні вчителя до власного життя та здоров’я, потребі в активному відпочинку, оволодінні навичками запобігання перевтомі, умінні преживати невдачі, справлятися з тривогою, горем. На жаль, учителі, а особливо директори і їхні заступники, часто не надають цій компетентності вагомого значення.З боку керівників закладів освіти, розвиток професійної компетентності вчителів потребує цілеспрямованого управління цим процесом. Як показує практика, нам інколи непросто керувати цим процесом. Безумовно, управління розвитком професійної компетентності педагогів безпосередньо залежить від якості науково-методичної роботи в школі, оскільки навчання вчителя продовжується усе життя і саме якісна організація науково-методичної роботи забезпечує підготовку вчителів до здійснення інноваційної діяльності. Основні завдання у підвищенні професійної компетентності педагогів полягають у тому, щоб
- допомогти кожному вчителеві в розвитку його ціннісних орієнтацій і гуманістичної спрямованості, які визначають загальний підхід до реалізації актуальних проблем сучасної школи ;- надати вчителеві можливість усвідомити методологію вирішення професійно-педагогічних проблем, яка ґрунтується на гуманістичній парадигмі ;- розкрити перед учителем способи побудови конкретних концепцій роботи школи й самого вчителя, зважаючи на своєрідність умов їхньої діяльності ;- віднайти разом з педагогом способи реалізації концептуальних схем у досвіді діяльності ;- орієнтувати вчителя на осмислення ним результатів педагогічних інновацій, сприяти виробленню критеріїв їхньої оцінки й самооцінки.Основою якісної методичної роботи є системна діагностика, яка забезпечує об’єктивну інформацію про стан і результати педагогічного процесу та сприяє прийняттю адекватних педагогічних рішень. А тому в нашому навчальному закладі сформована структура методичної служби та спланована робота відповідно до діагностики професійної діяльності педагогічних кадрів, що включає анкетування вчителів, співбесіди з керівниками методичних об'єднань та педагогічними працівниками, аналіз методичної роботи загалом. До колективних постійно діючих форм належать : методичні наради, семінари-практикуми для класних керівників, проблемні семінари, школи, у т.ч. молодого педагога, перспективної педмайстерності, творчі групи, динамічної групи. Колективні періодичні форми включають : педагогічні читання, науково-практичні конференції, методичні оперативки, наради, групові консультації, ділові й рольові ігри тощо. Індивідуальними формами методичної роботи є : самоосвіта, наставництво, консультації тощо.Треба зауважити, що останнім часом набули популярності нетрадиційні форми методичної роботи : творчі звіти ( «Педагогічне портфоліо творчого вчителя»" "Майстер-класи"), тиждень молодого вчителя, предметні тижні. Основною організаційною формою групової методичної роботи в системі підвищення професійної компетенції педкадрів виступають методичні об'днання, діяльність яких спрямована на вирішення таких завдань : забезпечення засвоєння й використання найраціональніших методів і прийомів навчання та виховання школярів; постійне підвищення рівня загальнодидактичної й методичної підготовки педагогів для організації та здійснення навчально-виховного процесу; обмін досвідом успішної педагогічної діяльності; виявлення, пропаганда та реалізація нових підходів до організації навчання та виховання забезпечення постійного засвоєння сучасної педагогічної теорії та практики ; створення умов для самоосвіти вчителів і здійснення керівництва творчою діяльністю педагогів. Засідання методичних комісій відбувається у два етапи : теоретична частина та практична, де вчителі відвідують показові уроки, позакласні заходи, що є однією з найпоширеніших й ефективних форм навчально-методичної роботи, оскільки сприяють обміну досвідом, його поширенню, можливості одержати колегіальну допомогу.
Немає коментарів:
Дописати коментар